1. Словник синонімів української мови

підставляти

ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.: добра́ти (дібра́ти), підібра́ти (підобра́ти рідко), ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. — Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир'єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить (піп) у них (доносах) повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). — Пор. 1. вибира́ти.

ПРИСТАВЛЯ́ТИ (ставити щось дуже близько, впритул до чого-небудь), ПІДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) розм., ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ПРИПИРА́ТИ діал.; ПРИЛАДНО́ВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ) (зручно, надійно). — Док.: приста́вити, підста́вити, притули́ти, пристанови́ти, припе́рти, приладна́ти. Налила (Харитя) в горщик води і приставила його до вогню (М. Коцюбинський); — Омельку! — гукнув він до наймита.. — Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич); Високий, худий прислужник пер в двері м'яке, велике крісло.. З грюком пересадив через поріг і поволік у куток, де й притулив до стіни (М. Коцюбинський); Чорнобривцю, цвіту папороті, терличу та усього по пучечці всипала (бабуся) в кашник та й пристановила до вогню (Г. Квітка-Основ'яненко); Микула скинув з плеча самопал і припер його до стіни печери (О. Маковей); З саду вийшов з довгою драбиною в руках садівник, він приладнав її до білосніжної колони і, вгинаючи щаблі, важко поліз угору (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підставляти — підставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підставляти — (під що) ставити; (до чого) приставляти; (кишеню) наставляти; (голову) ІД. наражатися на небезпеку <�ризик>. Словник синонімів Караванського
  3. підставляти — -яю, -яєш, недок., підставити, -влю, -виш; мн. підставлять; док., перех. 1》 Ставити що-небудь під щось. || Установлювати підпірку під що-небудь; підпирати чим-небудь щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підставляти — ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., кого, що. 1. Ставити що-небудь під щось. Б'ють джерела [сивухи]... пан-гульвіса Кухоль підставляє (П. Словник української мови у 20 томах
  5. підставляти — (-яю, -яєш) недок., кого; мол. Робити комусь навмисне неприємність. Зрозумівши, що його підставляють, Порох уперся рогом і все заперечував (А. Кокотюха, Повернення сентиментального гангстера). Словник жарґонної лексики української мови
  6. підставляти — підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена. Фразеологічний словник української мови
  7. підставляти — ПІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. підста́влять; док., перех. 1. Ставити що-небудь під щось. Б’ють джерела [сивухи]… пан-гульвіса Кухоль підставляє (Г.-Арт., Байки.. Словник української мови в 11 томах
  8. підставляти — Підставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. підставити, -влю, -виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. І. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Словник української мови Грінченка