пізній

ПІ́ЗНІЙ, я, є.

1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.).

Щовечора .. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Леся Українка);

Пізньої осені та з першими сніговіями з Харкова на Полтавщину плавом попливли голодуючі (О. Гончар);

// Який перебуває на останньому етапі, ступені свого розвитку; який становить кінцевий етап, ступінь у розвитку чого-небудь.

Предмети, зображені на кам'яних бабах, відносяться до часу пізньої бронзи (з наук.-попул. літ.).

2. Який діє, має місце і т. ін. дуже пізно увечері, вночі.

Десь гавкнула собака спросоння та й замовкла; десь свиснув пізній соловейко та й задрімав (І. Нечуй-Левицький);

Розпливався в повітрі димок махорки, крикнув несподівано пізній пароплав (Ю. Яновський).

3. Який настає, з'являється і т. ін. після звичайного, встановленого, потрібного часу або занадто пізно.

Знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (М. Коцюбинський);

Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Г. Хоткевич);

Весна 1955 року була дуже холодною і пізньою (з наук. літ.);

Додому тягла їх ностальгія і цілющий біль пізньої свідомості (Ю. Яновський).

4. Який висівають або який дозріває після інших, йому подібних.

Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з'явився Гуща (М. Коцюбинський);

Попередником помідорів торік була пізня капуста (з наук. літ.).

◇ (1) З ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки (д) див. ра́нок;

Пі́зній птах <�Пі́зня пти́ця> див. птах;

(2) Рані́ше чи пізні́ше (д) див. ра́но¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me