1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

пізній

пізній:

◊ пізній Іва́н про того, хто надто пізно розпочинає справу і, відповідно, не досягає бажаного успіху (ст): Революція вибухне. Це справа найблизших годин. Думаю собі: пізні Івани рушаться також (Боберський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пізній — пі́зній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пізній — Неранній; (обід) запізнілий, спізнений; (гість) нічний, вечірній; (- кохання) о. осінній; пр. ПІЗНО, у свинячий голос <�голоси>. Словник синонімів Караванського
  3. пізній — -я, -є. 1》 Який наближається до свого кінця, який уже спливає (про час року, частину доби і т. ін.). || Який перебуває на останньому етапі, ступені свого розвитку; який становить кінцевий етап, ступінь у розвитку чого-небудь. 2》 Який діє, має місце і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пізній — ПІ́ЗНІЙ, я, є. 1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора .. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. пізній — з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Фразеологічний словник української мови
  6. пізній — ПІ́ЗНІЙ (який настає, з'являється, прибуває і т. ін. після звичайного, потрібного, встановленого часу), ЗАПІЗНІ́ЛИЙ, ЗАПІ́ЗНЕНИЙ, ЗАПІ́ЗНІЙ підсил.; ПРИПІЗНІ́ЛИЙ, ПРИПІ́ЗНЕНИЙ (трохи пізніший, ніж слід, ніж очікувалося); СПІЗНІ́ЛИЙ, СПІ́ЗНЕНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
  7. пізній — Пі́зній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пізній — ПІ́ЗНІЙ, я, є. 1. Який наближається до свого кінця, який уже проходить (про час року, частину доби і т. ін.). Щовечора.. вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови, не раз аж до пізнього вечора (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  9. пізній — Пізній, -я, -є Поздній. Було се пізньої осени. Г. Барв. 122. Ой жаль мені раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. Словник української мови Грінченка