піший

ПІ́ШИЙ, а, е.

1. Який іде пішки.

Два жовніри уводять Бондарівну. Вони – на конях, по боках, з голими шаблями – вона піша між кіньми (С. Васильченко);

Наввипередки з нами, обганяючи піших мисливців, мчать мотоциклісти (О. Гончар);

// у знач. ім. пі́ший, шого, ч.; пі́ша, шої, ж. Людина, яка йде пішки.

Кінні і піші, чоловіки й жінки – спинились і збились в купу (М. Коцюбинський);

Степ укрився пішими й кінними, що йшли з усіх-усюд на свято (Іван Ле).

2. Який здійснюється пішки.

– На Князівці тільки постояли до ранку: машиніста не доглянули, а він і втік, то й мусили [добиратися] пішим походом (А. Головко);

// Признач. для пересування пішки.

Стежка була добре втоптана, – се була піша дорога через ліси (І. Франко);

Коло підошви гори починалася найважча піша тропа в гори (Т. Масенко).

3. Який складається з людей, що йдуть пішки.

Коли на Сході .. засіріло, сани дісталися найдальшого кінця улоговини, до якого також підійшов і піший загін нагоничів (З. Тулуб);

// Стос. до роду військ, що діє пішки; піхотний.

Прийшли відомості, що й піший Батуринський полк .. теж відправляється на війну (Ю. Смолич);

За півгодини я вже сидів у землянці окремого взводу пішої полкової розвідки і розмовляв з черговим (І. Багмут).

4. заст. Без коня, коней (про селян, селянське господарство і т. ін.).

– Ніхто з нас не буде робити в пана по давній ціні. Тепер піший робочий – рубель, а кінний – два (М. Коцюбинський);

У XVIII ст. піші селянські двори користувались значно меншим.., ніж тяглі, польовим наділом (з наук. літ.);

// Який виконується без допомоги коней чи іншої тяглової худоби.

Городники [Литви] виконували пішу панщину (тобто працювали без робочої худоби) один день на тиждень (з наук. літ.);

// у знач. ім. пі́ший, шого, ч. Той, хто не має коня, коней.

– Зараз куплю шкапу, справлю віз – і пішов луччий [кращий] заробіток, чим від пішого (Г. Квітка-Основ'яненко);

У безземельній родині Шевченків особливо значний був процент піших (з наук. літ.).