1. Словник української мови у 20 томах

піїта

ПІЇ́ТА, и, ч., книжн., заст.

Те саме, що пії́т.

Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель... (П. Грабовський);

В цей час закоханий, піїта, байдужим буть не можу я. Нехай .. на спів нового єзуїта лунає відповідь моя! (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піїта — пії́та іменник чоловічого роду, істота поет рідко Орфографічний словник української мови
  2. піїта — -и, ч., книжн., заст. Те саме, що піїт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піїта — Віршороб, див. поетик, графоман, метроман, верифікатор Словник чужослів Павло Штепа
  4. піїта — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  5. піїта — Пії́та, -ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. піїта — ПІЇ́ТА, и, ч., книжн., заст. Те саме, що пії́т. Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… (Граб., І, 1959, 175); В цей час закоханий, піїта, байдужим буть не можу я. Нехай.. на спів нового єзуїта лунає відповідь моя! (Сос., І, 1957, 395). Словник української мови в 11 томах