піїта

ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст., ВІРША́Р заст.; ЛІ́РИК (автор ліричних віршів); БАРД, МЕНЕСТРЕ́ЛЬ (у середні віки — мандрівний поет-музикант; сучасне — поет, який виконує свої вірші в супроводі музики); ПІСНЯ́Р (автор текстів пісень або той, хто виконує свої вірші в супроводі музики). Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білії чола коханим своїм... (Т. Осьмачка); Ти, співець, заплутався в тенета Ритмів, рим (Т. Масенко); На легкім крилі уяви Вгору зноситься піїт (переклад М. Зерова); Люде добрі! пожалійте Бідолашного піїту, Що від горя, від наруги За слізьми не бачить світу (В. Самійленко); Пушкін і Лермонтов правдиві поети, а не версифікатори тільки, люди великого таланту, признаного усією Європою (М. Драгоманов); Як ті квіти перворожі, Слава не зів'яне, Її струнами прокажуть Піснярі-бояни (П. Усенко); — Синьйоре, ви, певне, знаєте, що Примас був великий латинник і завзятіший над усіх віршувальник (переклад М. Лукаша); Їздили тоді Милорадовичі до Галаганів послухати мужицького віршописця... (Ф. Бурлака); Колись... давно... оцим напівантичним краєм у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник (М. Драй-Хмара); Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Ми знаємо й про такі факти, що українці переписували собі твори галицьких віршарів (І. Франко); Поезія Роберта Бернса, народного барда Шотландії, викликала чималий інтерес української інтелігенції в другій половині XІX ст. (з журналу); То розтинає даль не менестрель Гренади, — попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра). — Пор. 1. писа́ка.