раб

НЕВІ́ЛЬНИК (НЕВО́ЛЬНИК заст.) (той, хто перебуває в неволі, під владою кого-, чого-небудь), РАБ підсил. — Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк); Поступово з жартівливих розмов знову зійшли (заробітчани) на Таврію, на умови найму та життя строкових рабів (О. Гончар). — Пор. 1. раб.

ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл., ЛЬОКАЙ зневажл., ЛАКУ́ЗА зневажл., ЛАКИ́ЗА зневажл., ХОЛО́П зневажл., ХОЛУ́Й зневажл., РАБ зневажл., ПЕС перев. із сл. вірний, сторожовий і т. ін., зневажл., ПРИСПІ́ШНИК зневажл. рідше, ПОШТУ́РКАЧ діал. — Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (А. Головко); Цензор підморгнув одному з своїх поплічників і тихо підступив до замріяного дивака, який все ще дивився в вікно (П. Колесник); Гарні харчі, добра платня робили своє діло: люди звикли до становища попихачів і потроху навчилися догоджати примхам вередливої господарки (Л. Яновська); Розпухла рука боліла майже три тижні, і цей час він був тільки за побігача (О. Досвітній); Він нидіє в коморі, поки прибіжать воєводські посіпаки і викурять його звідси (П. Загребельний); (Мати (до Лукаша):) Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Леся Українка); — Власті тобі захотілось! Де ж пак, староста! А яка з тебе власть! Лакей нещасний! (І. Цюпа); То був кріпак. Але душею не льокай (В. Еллан); — Тату, а як справжнє прізвище Кажана? — Навіщо він тобі здався, той Кажан? Уламок імперії і панський лакуза (О. Донченко); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); За харчі вони стали вірними панськими псами (М. Стельмах); Без Вересая не можна було нам обійтись тоді, коли й самі слова "трудящий", "селянин", "простолюдин", "мужик" викликали роздратування у панів, у приспішників трону (П. Тичина); Походив, походив хлопець жебраним та й напросився до іншого ґазди за поштуркача (П. Козланюк).

РАБ (людина, яка є власністю іншої — рабовласника, пана), НЕВІ́ЛЬНИК, НЕВО́ЛЬНИК заст. І раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки (Леся Українка); Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. неві́льник.

РАБ (той, хто сліпо виконує волю вищої особи, принижується перед кимсь), ПЛАЗУ́Н зневажл., ПІДНІ́ЖОК зневажл., ХОЛО́П зневажл. — Слухай. Я тебе люблю, За раба тобі стаю, Буду раб до гробу! (А. Кримський); Яка величність І неосяжність — Ця безліч зоряних світів! А тут — безличність, А тут продажність Людей, двоногих плазунів (М. Вороний); Німії, підлії раби, Підніжки царськії, лакеї Капрала п'яного! (Т. Шевченко).

РАБИ́НЯ, РАБА́, НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, НЕВО́ЛЬНИЦЯ заст. Танцює, — бо серце гаряче, — Маленька рабиня Бану (Я. Шпорта); Бабуся твоя була рабою (Д. Павличко); Плачем великим ридали невільниці чорні (Леся Українка). — Пор. 1. раб.