п'яниця

П'ЯНИ́ЦЯ, і, ч. і ж.

Той, хто п'є багато спиртних напоїв, постійно напивається.

Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить (прислів'я);

Батькові і матері слухняний [Наум], старшим себе покірний, .. горілки не впивавсь і п'яниць не терпів (Г. Квітка-Основ'яненко);

Кричала [Настя], наче її гарячим залізом пекли: “.. Я п'яниця вічная... Помилуйте мене, пустіть! Уп'юся я, своє лихо засиплю...” (Марко Вовчок);

На самому дні яру, біля криниці з великим журавлем, обсаджена навкруги садком, стояла хата Марка Чумарченка, батька Мотрицького, удовця-звощика, гіркого п'яниці, приятеля Ількового і Андрієвого (В. Винниченко);

Певно, він був у житті крайній мізантроп і одчайдушний п'яниця. Принаймні за це говорили червоний довгий ніс і брезклий з саркастичними зморшками вид (Б. Антоненко-Давидович);

Недавно вона вийшла заміж за приїжджого техніка.., а він виявився п'яницею, та таким, що п'є без просипу (О. Гончар);

* У порівн. – Що ти мене ведеш, мов п'яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину (П. Куліш);

Війна не вбилась ще в довгі нори шанців – їх тільки-но риють позаду, з боків, і хіба де-не-де вона п'яницею точиться між колючим дротом (Б. Антоненко-Давидович).

(1) Гірки́й п'яни́ця (п'яни́ченька) – той, хто багато споживає алкогольних напоїв, пиячить.

Та що вже звикли хлопці і до “субіток” і до суворих звичаїв шкільного життя, але такого гіркого п'яниці, як новий дяк, і вони не витримали (О. Іваненко);

Писар, здається, нічого собі, добродушний дідок, п'яниченька тільки гіркий: ніс червоний, як буряк (С. Васильченко);

(2) Прегірки́й п'яни́ця – той, хто дуже багато п'є, пиячить; алкоголік.

Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п'яниця, що й не приведи господи! Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина – він і її туди ж пре! (П. Куліш).