п'янкий

П'ЯНКИ́Й, а́, е́.

Який п'янить, викликає стан сп'яніння.

Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить (М. Зеров);

* У порівн. Запах багачки-осені, доповнений ароматом акацій, що цього літа цвіли вдруге, розливався тягучим, п'янким вином у золоті повітря й підбадьорював змучену голову й душу (Н. Королева);

// перен. Який викликає стан, схожий на сп'яніння і запаморочків'я.

П'янкі випари конвалії, дикої м'яти, васильків, полину та чебрецю змішувалися в якийсь дивний букет пахощів, що паморочив голову (С. Добровольський);

Бігав [Павло] з хлопцями од берези до берези і, просвердлюючи тонкі дірочки в них, пив п'янкий березовий сік (В. Петльований);

Пахне рослина чимсь духмяним, свіжим, річковим, паморочить трохи голову, сповняє її п'янкою втомою (А. Шиян);

// перен. Який збуджує, викликає піднесеність, захоплення.

Весна! Час п'янких сподівань і надій, Усе, про що мріємо, – здійсниться, буде! (І. Нехода);

* У порівн. А Зореслав відчув себе в сідлі, наче птах у небі. П'янка хвиля налетіла, понесла, покотила, і вже не відчував хлопець нічого, крім закличної сурми бою (О. Бердник).