п'янствувати

П'Я́НСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко.

Те саме, що пия́чити.

– Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий; часом вряди-годи вип'є з нами по чарці, але не п'янствує, не тиняється по корчмах (І. Нечуй-Левицький);

Левашов .. слова не здержав і ввів своїх москалів до міста. Ті п'янствували, безпутствували кілька день: попалили у людей хати, повиривали усю городину (Г. Хоткевич);

– Живе [Матюха] – мабуть, поміщик так не жив: щодня гуляє, п'янствує, а стрінеш п'яного – обмини третьою вулицею, бо так наганом і розмахує (А. Головко).