п'ястися

П'ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, пну́ся, пне́шся; мин. ч. п'я́вся, п'я́ла́ся, п'я́ло́ся і пну́вся, пну́лася, лося; наказ. сп. пни́ся; недок.

1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище.

Пнеться, як жаба на купину (Номис);

Веселі, червоні, вітають [діти] мене; .. пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Марко Вовчок);

Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини (Григорій Тютюнник);

* Образно. Дрогодза стрепенувся і повернувся на схід, звідки п'ялося вже сонце, оббризкуючи хмари розпорошеними променями (М. Івченко);

// Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини).

Дорога йшла вузенькою стежкою. По ній п'явся високий деревій, кущі буркуну й поодинокі купки кульбабки (М. Івченко);

На низу темним кущем стояли верби, а на гору п'явся густий терен (П. Панч);

Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Н. Кобринська);

// В'ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися дедалі вище(про дорогу, стежку тощо).

Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п'ялася .. стежка, мерехтіло .. зелене світло (Дніпрова Чайка);

Шосе .. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (П. Загребельний);

// Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь.

Бур'ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (прислів'я);

Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку .. або п'ялися мірти в своїм весільнім убранні (М. Коцюбинський);

З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться, (І. Франко);

З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (І. Кириленко);

* Образно. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где [де-не-де] по п'ялося тонке, як павутиння, волосячко (Панас Мирний);

І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (П. Воронько);

// Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось.

Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом, .. хтось вночі пнеться до його двору (С. Скляренко);

Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (І. Муратов);

* Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Л. Глібов).

2. Напружуватися, намагаючись зробити щось.

– Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад... (Панас Мирний);

Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка .. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (І. Нечуй-Левицький);

Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик .. не рухався з місця (С. Чорнобривець);

* Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Л. Смілянський);

// Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися.

Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник);

Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (О. Донченко);

* Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Г. Епік);

// також у сполуч. зі сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось.

Молодиця п'ялася скільки могла, .. хитрувала так, щоб заразом два діла робити, .. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Л. Яновська);

Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (А. Хижняк).

3. куди, до кого – чого, з інфін., із спол. щоб і без дод., перен., розм. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь.

Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (приказка);

Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Б. Грінченко);

Куди їм, якимсь українським сотникам, п'ястися до Яна Замойського .. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Іван Ле);

Пан Бродій день і ніч марив про пост регентського комісара, ненавидів .. кожного, хто міг претендувати на пост комісара, а щосили п'явся на цей пост сам (С. Скляренко).

(1) П'я́сти́ся (пну́тися) навшпи́ньки – підніматися навшпиньки.

Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити: в повітрі миготіли шапки, підлітаючи вгору руки... (Г. Хоткевич);

Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (А. Хижняк).

◇ (2) До хмар пну́тися – чванитися, хизуватися, виявляти погорду перед ким-небудь.

[Сторчак:] До хмар Горновий і Яшка пнуться (М. Зарудний);

(3) Із (з) шку́ри пну́тися – те саме, що Вила́зити / ви́лізти із шку́ри (шкі́ри) (див. вила́зити).

– В мене таке враження, що він вирішив всю війну відсидітись в таборі, – сказав Лагутін .. – З шкури пнеться, аби тільки місця тут не втратити (О. Гончар);

(4) Із шкі́ри пну́тися – усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось.

В цю велику добу військові лікарі аж із шкіри пнулися, щоб вигнати із симулянтів злий дух саботажу і знову повернути їх у лоно армії (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).