п'ятачок

П'ЯТАЧО́К, чка́, ч., розм.

1. Пестл. до п'ята́к 1.

Роззираючися довкола, він побачив на долівці маленьку монету, п'ятачок (І. Франко);

– А я таки і на пошті питаю: “Може, ще хоч з п'ятачок треба доплатити .. ?” (Ганна Барвінок);

* Образно. Майор підійшов до лампи, що досі горіла з ночі, вийняв цигарку і, схилившись над склом, запалив її. Червоний п'ятачок відблиску затріпотів у нього на лобі (Ю. Бедзик);

* У порівн. Варавка вмів говорити так добре, що слова його лягали в пам'ять, як срібні п'ятачки в скарбничку (М. Горький).

2. перен. Невеликий майданчик, обмежений чимсь простір землі.

Зупиняється фургон біля чайної, на заасфальтованім п'ятачку.., де .. люд збирається після роботи посидіти на лавках, погомоніти (О. Гончар);

Монтувати конвертор доведеться в умовах діючого цеху на невеличкому п'ятачку, затиснутому з усіх боків, знизу і згори (з газ.).

3. Те саме, що ри́йка.