разити
РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., кого, що.
1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога).
Їх [оборонців] .. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (І. Франко);
Наливайко відчув надійну праву руку й, перехилившись у сідлі, без промаху разив ошелешених жовнірів (Іван Ле);
Меч .. разив поганців направо й наліво (О. Довженко);
// перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці.
Разити паліїв війни (з газ.).
2. діал. Вражати. (див. вража́ти¹).
Шелест шовків, мірний стук соток кроків, грім музики з галереї, блиск ламп .. і сотень молодих очей – усе це тепер разило його, непокоїло й мучило (І. Франко);
Я доволі завчасу почула, що моя врода симпатична, та що я можу вважатись “доброю партією” .. Пізніше ставало це мені прикро й важко, а часом просто разило й ображало (О. Кобилянська).
3. діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло).
Лагідне зеленковате [зеленкувате] світло вдарило Іванові в очі, але не разило їх зовсім (І. Франко).
Значення в інших словниках
- разити — рази́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- разити — Уражати, завдавати удару <�ударів> кому; (ворога) трощити; (очі) вражати, с. сліпити, осліплювати. Словник синонімів Караванського
- разити — ражу, разиш, недок., перех. 1》 Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). || перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці. 2》 діал. Вражати, (див. вражати I). 3》 діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло). Великий тлумачний словник сучасної мови
- разити — рази́ти 1. неприємно вражати, дивувати (ст): Не потрібно додавати, що для нас, малих, все при вечері було святе, а навіть страви – головно кутя – були святі, для того дуже разило вуха, коли Юлько “безбожно” і тривіяльно говорив... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- разити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- разити — Рази́ти, ражу́, -зи́ш, -зя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- разити — РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., перех. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців].. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр. Словник української мови в 11 томах
- разити — Рази́ти, -жу́, -зи́ш гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348. Словник української мови Грінченка