1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

разити

рази́ти 1. неприємно вражати, дивувати (ст): Не потрібно додавати, що для нас, малих, все при вечері було святе, а навіть страви – головно кутя – були святі, для того дуже разило вуха, коли Юлько “безбожно” і тривіяльно говорив, що чекає Святого вечора, бо тоді “добре собі трісне куті” (Шухевич)

2. засліплювати (про яскраве світло)(ст): Лямпа разила очі, і дуже хотілося, щоб всі нарешті пішли і дали мені спокій (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. разити — рази́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. разити — Уражати, завдавати удару <�ударів> кому; (ворога) трощити; (очі) вражати, с. сліпити, осліплювати. Словник синонімів Караванського
  3. разити — ражу, разиш, недок., перех. 1》 Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). || перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці. 2》 діал. Вражати, (див. вражати I). 3》 діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. разити — РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., кого, що. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців] .. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (І. Словник української мови у 20 томах
  5. разити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (викликати якесь надзвичайно сильне почуття, враження), ПРИГОЛО́МШУВАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ), ОШЕЛЕ́ШУВАТИ розм., РАЗИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  6. разити — Рази́ти, ражу́, -зи́ш, -зя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. разити — РАЗИ́ТИ, ражу́, рази́ш, недок., перех. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців].. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. разити — Рази́ти, -жу́, -зи́ш гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348. Словник української мови Грінченка