рак
РАК¹, а, ч.
1. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст.
Не минуло й години, а Ґава мав уже цілу копу здоровенних раків в торбі (І. Франко);
Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під каміннями (І. Нечуй-Левицький);
Василько впіймав у картуза чорного вусатого рака (О. Донченко);
* У порівн. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом, як рак, і страшно бризкав ногами (Панас Мирний).
2. у знач. присл. ра́ка, ра́ком, розм. Низько нахилившись, упершись руками в землю.
3. перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці.
Учитель прийшов з довгою тичкою, на одному кінці якої був прикований залізний “рак”, що ним витягають відра (В. Кучер).
Почервоні́ти як рак див. почервоні́ти;
Става́ти / ста́ти ра́ка (ра́ком, ра́чки) див. става́ти.
◇ (1) Бода́й рак ура́чив кого, жарт. – уживається для вираження недоброго побажання кому-небудь.
Бодай тебе курка вбрикнула або рак урачив (прислів'я);
А бодай мене рак урачив, ніж я діждався такої таємниці довідатися... (Є. Гуцало);
Ви́шептатися як рак у то́рбі див. виші́птуватися;
Годува́ти ра́ків див. годува́ти;
Зна́ти / рідше почу́ти, де ра́ки зиму́ють див. зна́ти;
Ла́зити ра́чки (ра́ка) див. ла́зити;
Лі́зти / полі́зти ра́чки <�Лі́зти ра́ком> див. лі́зти;
(2) Ні рак ні жа́ба, жарт. – дуже п'яний.
Той Жураковський, якого [Петро] Апостол згадував з сумом, що приліз з Московії – ні рак ні жаба (М. Лазорський);
Прийшов уночі – ні рак ні жаба (Сл. Ужченків);
Пекти́ / спекти́ ра́ків (ра́ки, ра́ка) див. пекти́;
Піти́ [на дно] ра́ків (ра́ки) лови́ти див. піти́;
Показа́ти, де ра́ки зиму́ють див. пока́зувати;
Сі́сти, як (мов, ні́би і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) див. сіда́ти;
Упусти́ти ра́ка з ро́та див. упуска́ти¹;
(3) Черво́ний мов (як, на́че і т. ін.) рак – про людину, в якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великого припливу крові.
Від люті став Штрайбель червоний як рак... (І. Нехода);
(4) Як (коли́) рак сви́сне (рідко засви́ще) ірон. – уживається для категоричного заперечення змісту зазначених слів; ніколи не (буде, настане і т. ін.).
Це тоді буде, як рак свисне (прислів'я);
[Денис:] Коли ж настане той час? [Палажка:] Коли рак свисне (М. Старицький);
Безбородько тоді ожениться з найстаршою з Річинських, коли рак свисне (Ірина Вільде);
– Коли ж то ти збираєшся розкошувати? – Хіба що аж тоді, як рак засвище. З такою каліччю добра мені не знати (із журн.);
(5) Як (мов, на́че і т. ін.) рак на мілко́му (на мілі́, на мілині́), зі сл. лиши́тися, зоста́тися і т. ін. – без засобів існування, без підтримки, без грошей.
У тюрмі просидів він недовго, але вийшов з неї, лишившися буквально, як рак на мілкому, без будь-яких перспектив у майбутньому (із журн.);
І зостались ми, 22 чоловіки, як рак на мілі (М. Кропивницький);
Лишившись наче рак на мілині, він відправився в те село , де його батько був кілька років управителем (з мемуарної літ.);
(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) [пече́ний (варе́ний)] рак – дуже червоний (перев. від сорому).
Коли б видніше було, Власов побачив би, як Василь наче рак став від тих слів його (Панас Мирний);
Вуха стали як печені раки (з усн. мови);
(7) Як (мов, ні́би і т. ін.) ра́ки з мішка́ – у різні боки (розходитися, розтягатися і т. ін.).
– І горілка, й пиріжки, й усякі витребеньки, – гульня йде, і спинити їх [Тодоську й Охріма] нікому. А хазяйствечко, як раки з мішка (Дніпрова Чайка);
(8) Як (мов, ні́би і т. ін.) рак у то́рбі, зі сл. шепта́ти. – дуже тихо, невиразно, нечітко.
Хто ж не знає, що Мар'ян не тямив ні бе, ні кукуріку, а це заглядає в книгу ще й шепоче щось, мов рак у торбі (М. Стельмах).
РАК², у, ч.
1. Злоякісна пухлина на зовнішніх або внутрішніх органах людини чи тварини.
До всебічних наукових досліджень з проблеми раку залучаються найвидатніші вчені (з наук.-попул. літ.);
Лікування раку провадиться комплексно – поряд з хірургічною операцією застосовується рентгенотерапія, а також хіміотерапія (з газ.).
2. Хвороба рослин, яка виявляється в утворенні наростів, напливів або ран на їхніх стеблах і корінні.
Рак сосни спричинюють іржасті гриби (з наук. літ.);
Чорний рак (антонів вогонь) належить до небезпечних хвороб яблуні й груші, зустрічається іноді й на інших плодових культурах (з наук. літ.).
РАК³, а, ч., астр. (з великої літери).
Одне з дванадцяти сузір'їв зодіаку, розташоване в північній кулі неба.
Пройшовши сузір'я Близнят, Сонце входило в сузір'я Рака (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- Рак — Рак прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- рак — I -а, ч. 1》 зоол. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих із великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст. 2》 перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці. II -у, ч. 1》 мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рак — 1. (мед.) пістряк 2. (тварина) це див. краб, омар Словник чужослів Павло Штепа
- рак — рак 1. рак ◊ піти́ ра́ки годува́ти втопитися (Франко) ◊ як з ра́ка жеребе́ць про того, хто не відповідає своєму становищу (ст): По другій поїздці Павло сказав в присутності наших зверхників: “Та хоч з нього вояк, як з рака жеребець... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рак — Біда, раче—вода кипить. Пересторога, уважай, бо кара надходить. З рака, мала познака. Ним не наїшся. З нього мала користь. На безриб'ю і рак риба. В біді і найменша поміч видається велика. Пішов раки годувати. Утопився. Почервонів, як рак. Приповідки або українсько-народня філософія
- рак — Злоякісна пухлина, що утворюється з клітин епітелію та шкіри; росте швидко, рано дає метастази, виснажує організм і при відсутності лікування призводить до смерті; лікування: оперативне, за допомогою іонізуючого опромінення, хеміотерапії, гормонотерапії. Універсальний словник-енциклопедія
- рак — бода́й рак ура́чив кого, жарт. Уживається для вираження недоброго побажання кому-небудь. Бодай тебе курка вбрикнула або рак урачив (Укр.. присл..); А бодай мене рак урачив, ніж я діждався такої таємниці довідатися… (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
- рак — Рак, -ка, -кові, ра́че! ра́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рак — РАК¹, а, ч. 1. зоол. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст. Не минуло й години, а Гава мав уже цілу копу здоровенних раків в торбі (Фр. Словник української мови в 11 томах
- рак — Рак, -ка м. 1) Ракъ. Не буде риба раком. Ном. № 5644. Вчепився як рак. Ном. № 3997. напекти раків. Покраснѣть отъ стыда. Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що справді салдат намальований і що увесь базарь з нього глузує. Кв. І. 23. Словник української мови Грінченка