рак

РАК¹, а, ч.

1. зоол. Покрита панцером безхребетна прісноводна тварина класу членистоногих з великими клішнями біля голови і черевцем, схожим на хвіст.

Не минуло й години, а Гава мав уже цілу копу здоровенних раків в торбі (Фр., III, 1950, 51);

Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під каміннями (Н.-Лев., II, 1956, 137);

Василько впіймав у картуза чорного вусатого рака (Донч., Пісня.., 1947, 61);

*У порівн. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак і страшно бризкав ногами (Мирний, І, 1954, 249).

Рак-самі́тник — один з видів десятиногих раків, що ховає своє м’яке черевце в черепашку і виставляє з неї тільки клішні та передні пари ніжок.

◊ Ви́шептавсь як рак у то́рбі див. ви́шептатися;

Годува́ти ра́ків див. годува́ти;

До́ки (коли́, по́ки, як) рак сви́сне — у невизначеному майбутньому, невідомо коли; ніколи.

[Варка:] Доки рак свисне, аж тоді тобі Конаш віддасть останні [гроші] (Кроп., II, 1958, 191);

Цар вернеться, коли рак свисне! (Укр.. присл.., 1955, 338);

— Е, чого захотіла! Клуб юннатів! — роздратовано промовив Тарас, для якого клуб юннатів теж був мрією. — Як рак свисне (Мокр., Острів, 1961, 6);

Зна́ти (чу́ти), де ра́ки зиму́ють див. зимува́ти;

Пекти́ (напекти́, спекти́) ра́ків (ра́ка) — червоніти від сорому, ніяковості і т. ін.

І директор, і вчителі запитально дивились на Курила. А він пік раків посеред кімнати (Збан., Курил. о-ви, 1963, 174);

Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що справді салдат [солдат] намальований, і що увесь базар з нього глузує! (Кв.-Осн., II, 1956, 20);

Государ всія Русі спік рака, обличчя хутко спаленіло плямами, котрі дедалі гарячіше проступали крізь тоненьку шкіру вилиць та щік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 557);

Піти́ ра́ків (ра́ки) лови́ти див. лови́ти;

Показа́ти, де ра́ки зиму́ють див. зимува́ти;

Почервоні́ти як рак — дуже засоромитися, зніяковіти.

— Але ж парубок який! — весело відповів Каленик Романович. — З шибки вирізав круг, як під циркуль! — Від такої рекомендації Рубін почервонів як рак, і опустив голову (Сенч., Опов., 1959, 18);

Сі́сти (лиши́тися) як (на́че і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) див. мілина́ і мілки́й; Черво́ний мов (як, на́че і т. ін.) рак — про людину, в якої через надмірне збудження, хвилювання і т. ін. червоніє обличчя від великого припливу крові.

Від люті став Штрайбель червоний як рак… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 206);

Як ра́ки з мішка́ див. мішо́к.

2. у знач. присл. ра́ка, ра́ком, розм. Низько нахилившись, упершись руками в землю.

◊ Догори́ ра́ком — вверх основою, дном і т. ін.

Одинадцять твоїх самольотів — як корова язиком злизала! А вісім згорілих танків — це тобі жук на паличці? А шістдесят п’ять машин догори раком? (Ю. Янов., І, 1954, 67);

Ла́зити ра́ка див. ла́зити;

Лі́зти ра́ком див. лі́зти: Става́ти (ста́ти) ра́ка (ра́ком) див. става́ти.

3. перен. Прикріплений до жердини гачок, яким витягають воду з криниці.

Учитель прийшов з довгою тичкою, на одному кінці якої був прикований залізний «рак», що ним витягають відра (Кучер, Трудна любов, 1960, 491).

РАК², у, ч.

1. мед. Злоякісна пухлина на зовнішніх або внутрішніх органах людини чи тварини.

До всебічних наукових досліджень з проблеми раку залучаються найвидатніші радянські вчені (Наука.., 8, 1956, 39);

Лікування раку провадиться комплексно — поряд з хірургічною операцією застосовується рентгенотерапія, а також хіміотерапія (Веч. Київ, 3.ХІ 1958, 2).

2. Хвороба рослин, яка виявляється в утворенні наростів, напливів або ран на їх стеблах і корінні.

Рак сосни спричинюють іржасті гриби (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 145);

Чорний рак (антонів вогонь) належить до небезпечних хвороб яблуні й груші, зустрічається іноді і на інших плодових культурах (Захист рослин.., 1952, 504).