ранжування
РАНЖУВА́ННЯ, я, с., книжн.
Дія за знач. ранжува́ти.
До певного часу археологічні дані не є суттєвими свідченнями чіткої соціальної та майнової сертифікації, або ранжування, ямного суспільства. Лише на завершальній фазі його розвитку відбуваються помітні зміни у розмірах та оформленні поховальних споруд (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ранжування — ранжува́ння іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- ранжування — (англ. ranging) 1. метод упорядковування об’єктів, ознак, альтернатив, факторів, який грунтується на порівняльній оцінці та розміщенні в порядку зменшення кількісного значення вибраного критерію. Економічний словник