реаліст

РЕАЛІ́СТ, а, ч.

1. Послідовник реалізму (у 1 знач.).

Переконаний реаліст, Шевченко вимагав від письменника й митця глибокого знання народу та його життя (з наук. літ.);

М. Пришвін називав справжнім реалістом такого письменника, який добре бачить темні й світлі сторони життя, але справу свою веде у світлий бік і тільки пройдений в цей бік шлях вважає реальністю (з наук. літ.);

Лепаж просто безжальний у цьому портреті. Він не вміє і не хоче пестити моделі, як це роблять Жером чи Грез; Лепаж – нещадний реаліст (М. Слабошпицький).

2. Людина, яка вміє і здатна правильно враховувати і тверезо оцінювати об'єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін.

Незаможник – селянин. Він практик, господар, реаліст (В. Еллан-Блакитний);

За вдачею своєю Саша був більше реалістом, ніж поетом (В. Канівець).

3. У Росії до 1917 р. – учень реального училища.

Менша сестра, гімназистка, бачила з вікна, що Юрій розмовляв з якимсь реалістом (Ф. Бурлака);

В класах першої української гімназії співали гімназисти, реалісти, семінаристи (Ю. Смолич).

4. Послідовник реалізму (у 3 знач.).