1. Словник української мови у 20 томах

ревниво

РЕВНИ́ВО.

Присл. до ревни́вий.

Віра ревниво стежила за ним очима, знаючи, хто приваблював його, до кого поспішав він на побачення (А. Шиян);

У неї ревниво блиснули очі: – До своєї селючки рвешся? – А хоч би й так... (Григорій Тютюнник);

Козаков, ревниво заздрячи танкістам, був однак щиро задоволений з того, що вони так прудко пішли вперед (О. Гончар);

Ніколи я не знав, що малюки, Вітаючи нас помахом руки, Коли наш поїзд між полями лине, Дарують неоцінні нам перлини, Які ревниво треба берегти (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревниво — ревни́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ревниво — Присл. до ревнивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ревниво — РЕВНИ́ВО. Присл. до ревни́вий. Віра ревниво стежила за ним очима, знаючи, хто приваблював його, до кого поспішав він на побачення (Шиян, Баланда, 1957, 179); У неї ревниво блиснули очі: — До своєї селючки рвешся? — А хоч би й так… (Тют. Словник української мови в 11 томах