1. Словник української мови у 20 томах

ремонтник

РЕМО́НТНИК, а, ч.

Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.).

Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію (О. Гончар);

Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремонтник — ремо́нтник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ремонтник — -а, ч. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремонтник — РЕМО́НТНИК, а, ч. Робітник, який займається ремонтом (у 1 знач.). Ремонтники попереду лагодили порушену бандами колію (Гончар, II, 1959, 110); Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари (Чорн., Визвол. земля, 1959, 162). Словник української мови в 11 томах