1. Словник української мови у 20 томах

ремісницький

РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до ремісни́к 1.

[Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній – хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (С. Голованівський);

// Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом.

Ремісницькі вироби;

// Належний ремісникові, власт. йому.

Прикладом ремісницької пісні, лексикон якої поширений за рахунок назв професій, може служити так звана “Цехова пісня” (з наук. літ.);

// У якому навчаються ремісники (у 3 знач.).

В саду і вітер, і тополі, і грає в “цурки” дітвора. А в нас, у ремісницькій школі, станків і рук весела гра (В. Сосюра).

2. перен. Позбавлений творчої ініціативи.

Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: “Прекрасне – це життя”, бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму, до байдужого, ремісницького копіювання життя без усякого відбору фактів та ідейного їх осмислення (М. Рильський);

Ніякі ремісницькі підробки або малохудожні напівфабрикати вже не витримують суду громадськості (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремісницький — ремісни́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ремісницький — -а, -е. 1》 Прикм. до ремісник 1). || Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом. Ремісницькі вироби. || Належний ремісникові, власт. йому. || В якому навчаються ремісники (у 3 знач.). 2》 перен. Позбавлений творчої ініціативи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ (який стосується ремісника, ремісництва), РЕМІСНИ́ЧИЙ, РЕМІСНИ́Й розм.; МАЙСТРОВИ́Й (про людину). Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа (В. Сосюра); Ремісничі сотні простували через соборний майдан (О. Словник синонімів української мови
  4. ремісницький — Ремісни́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (Голов. Словник української мови в 11 томах