ремісницький
ремісни́цький
-а, -е.
1》 Прикм. до ремісник 1).
|| Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом. Ремісницькі вироби.
|| Належний ремісникові, власт. йому.
|| В якому навчаються ремісники (у 3 знач.).
2》 перен. Позбавлений творчої ініціативи.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ремісницький — ремісни́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній – хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (С. Словник української мови у 20 томах
- ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ (який стосується ремісника, ремісництва), РЕМІСНИ́ЧИЙ, РЕМІСНИ́Й розм.; МАЙСТРОВИ́Й (про людину). Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа (В. Сосюра); Ремісничі сотні простували через соборний майдан (О. Словник синонімів української мови
- ремісницький — Ремісни́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремісницький — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, не темінь, не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків? (Голов. Словник української мови в 11 томах