ремісничий

РЕМІСНИ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до ремісни́к 1.

Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (І. Франко);

У XI –XIII ст. ст. кількість ремісничих і торгових центрів Київської Русі набагато збільшилася, але й у цей час не всі поселення, які називаються в джерелах “городами”, були насправді містами (з наук. літ.);

// Який носять ремісники (у 3 знач.) (про одяг).

У нього й досі на обличчі Смага сільських, гарячих літ, Юнак у формі ремісничій Зустрів новий, широкий світ (Т. Масенко);

З палким рум'янцем на обличчях, з вогнем у поглядах ясних, в нових шинелях ремісничих, – я тут немало бачу їх [юнаків] (М. Упеник);

// у знач. ім. ремісни́че, чого, с., розм. Те саме, що Ремісни́че учи́лище.

– Біографія коротка, – нарешті промовив Петро. – В сорок третьому взяли мене на фронт, поранило, вилікувався, пішов на металургійний завод у ремісниче (П. Загребельний);

Та й подумав, що я ж не марно Ремісниче скінчив у місті, Діло знав, і робив ударно, І виконував план на двісті (Л. Забашта).

2. Пов'язаний з ремеслом (у 1 знач.).

Поява машин, фабрик та заводів вела до витіснення ремісничого виробництва (з навч. літ.);

// Яким відзначається ремесло.

До останнього часу кулінарія мала чисто ремісничий характер, її наукові основи не були розроблені, вона не мала серйозної технічної бази (з наук.-попул. літ.).

3. перен. Шаблонний, позбавлений творчої ініціативи, натхнення.

З ремісничого сценарію не поставити хорошого фільму, як би його не дотягувати, скільки б співавторів до безталанного сценариста не “підпрягати” (з газ.).