1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ремісничий

ремісни́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до ремісник 1).

|| Який носять ремісники (у 3 знач.) (про одяг).

|| у знач. ім. ремісниче, -чого, с., розм. Те саме, що Ремісниче училище.

Ремісниче училище — професійно-технічний навчальний заклад, що готує кваліфікованих робітників для різних галузей народного господарства.

2》 Пов'язаний з ремеслом (у 1 знач.).

|| Заснований на ремеслі.

|| Яким відзначається ремесло.

3》 перен. Шаблонний, позбавлений творчої ініціативи, натхнення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремісничий — ремісни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ремісничий — РЕМІСНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (І. Франко); У XI –XIII ст. ст. Словник української мови у 20 томах
  3. ремісничий — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ (який стосується ремісника, ремісництва), РЕМІСНИ́ЧИЙ, РЕМІСНИ́Й розм.; МАЙСТРОВИ́Й (про людину). Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа (В. Сосюра); Ремісничі сотні простували через соборний майдан (О. Словник синонімів української мови
  4. ремісничий — РЕМІСНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (Фр., VI, 1951, 156); В XI-XIII ст. ст. Словник української мови в 11 томах