1. Орфографічний словник української мови

ремісничий

ремісни́чий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремісничий — -а, -е. 1》 Прикм. до ремісник 1). || Який носять ремісники (у 3 знач.) (про одяг). || у знач. ім. ремісниче, -чого, с., розм. Те саме, що Ремісниче училище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ремісничий — РЕМІСНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (І. Франко); У XI –XIII ст. ст. Словник української мови у 20 томах
  3. ремісничий — РЕМІСНИ́ЦЬКИЙ (який стосується ремісника, ремісництва), РЕМІСНИ́ЧИЙ, РЕМІСНИ́Й розм.; МАЙСТРОВИ́Й (про людину). Встає крізь пам'яті вікно далека ремісницька школа (В. Сосюра); Ремісничі сотні простували через соборний майдан (О. Словник синонімів української мови
  4. ремісничий — РЕМІСНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ремісни́к 1. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (Фр., VI, 1951, 156); В XI-XIII ст. ст. Словник української мови в 11 томах