ретро

РЕ́ТРО.

1. невідм., с. Те, що відтворює старовину, моду давніх часів.

У 70-ті роки це був рок. Сьогодні в Європі й Америці у моді ретро – диско-ритми (з газ.).

2. прикм. Старовинний, той, що стосується минулого.

Стиль ретро.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ретро — ре́тро іменник середнього роду стиль Орфографічний словник української мови
  2. ретро — (від лат. retro — назад, зворотній) все старовинне, минуле (у культурі, одязі, домашній обстановці тощо) Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. ретро — невідм., с. 1》 Напрям, стиль, звернений в минуле; захоплення минулим, мода на минуле. 2》 у знач. прикм. Властивий стилю ретро, що стосується смаків, моди минулого. Великий тлумачний словник сучасної мови