решта

РЕ́ШТА, и, ж.

1. Те, що залишилося невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін.

Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (І. Нечуй-Левицький);

– На гроші, що залишилися, куплю квиток, на решту – подарунки (Григорій Тютюнник);

// Частина чого-небудь, яка ще є в наявності, крім названого, даного.

Хай в 3-й томик ідуть дрібні оповідання, переважно нові, як “На камені”, “Лялечка”, “На крилах пісні”, “П'ятизлотник”, “Хо”. Решта ввійдуть у 4-й (М. Коцюбинський);

Синього і зеленого взагалі було багато. Решти кольорів Медунка навіть не помічала (О. Іваненко);

// Остання, кінцева частина чого-небудь, яка залишилася ще не пройденою, не прожитою і т. ін.

Я пізнав життя осідле І всі радощі його І бажав би в нім скінчити Решту днів життя свого (І. Франко);

Решта дороги – з гори, і коней тут ледве тримаєш (М. Зеров).

2. Те, що додається до чого-небудь, доповнює щось.

– Візьми там, будь-ласка, в крамницях трохи м'яса на котлети та не забудься вхопити з фунт зеленого горошку .. На тобі карбованця. Мої гроші усі вийшли; решту доклади своїми, коли маєш, – сказала мати (І. Нечуй-Левицький);

При людях, перед церквою, якось ніяково було виявлятись з своїм почуттям, тож Йон лише звичайно привітався, а решту домовив очима (М. Коцюбинський).

3. Усі інші предмети або істоти, крім згаданого (згаданих).

Прожогом вискочив [Бичковський] у кімнатку, натяг жилетку і решту убрання, причесав кудлату голову, трохи причепурився й вийшов (І. Нечуй-Левицький);

За вечерею парубок сидів ліворуч від Яся .. Він не був схожий на решту хлопців і дівчат з їхнього села (О. Іваненко);

Як і решта людей, він навіть бував беззахисним, вразливим, потребуючим пильної підтримки (О. Гончар);

// Усе інше, що не стосується названого, того, про що йдеться.

Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя (М. Коцюбинський);

На мене було по приїзді напав нежить, і я від того часу знов кашляю, тільки не дуже. Ну, решту згодом (Леся Українка);

Завжди висували [освітні органи] відповідне гасло і під ним мобілізували свої сили, залишаючи на другому плані решту завдань (В. Еллан-Блакитний).

4. Те, що збереглося, уціліло від чого-небудь при руйнуванні і т. ін.

Його хатина – з решти корабля. На неї білий шум прибою бризка, І в ніч осінню піскова земля Його гойдає ніжно, мов колиска (М. Рильський).

5. Лишок грошей, що повертається при розрахункові; здача.

По чекальному залу [аеропорту] пробіг легкий гомін, ледве помітне хвилювання. Одні бралися за свої чемодани, інші допивали недопите, нашвидку розплачувалися, не чекаючи решти (М. Томчаній).

◇ (1) До ре́шти:

а) дощенту, до кінця, остаточно.

Один загін захопив Самійла Лаща в його селі, куди він втік. Козаки вбили його й зруйнували його палац до решти (І. Нечуй-Левицький);

Поїхав [Стадницький] відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (М. Стельмах);

б) повністю, зовсім.

Вже міг би бути лист в відповідь на мій з Цюриха.. Коли не отримаю нічого.., то пропаде до решти той веселий настрій, з яким я їхала до Неаполя (Леся Українка);

Одяг Мстислава подерся до решти і замазався скальною олією (Юліан Опільський);

Сивий волос почав укидатися. Дотліває душа до решти. А куди ж від себе податися? (Л. Костенко);

До ре́штки.

– Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю?.. – Вже навіть лиштва посіклася до рештки, – тереблячи, піднімає вгору подолок спіднички (М. Стельмах);

(2) Та й бу́де ре́шта! – уживається на означення остаточного розв'язання якоїсь справи.

Як мати лежать у пов'язках та пектись гарячим залізом, то краще поїхать, куди там вже виберем, та зробить операцію та й буде решта! (Леся Українка).