решта

до ре́шти. 1. Дощенту, до кінця, остаточно. Один загін захопив Самійла Лаща в його селі, куди він втік. Козаки вбили його й зруйнували його палац до решти (І. Нечуй-Левицький); Поїхав (Стадницький) відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (М. Стельмах). 2. Повністю, зовсім. Вже міг би бути лист в відповідь на мій з Цюриха.. Коли не отримаю нічого.., то пропаде до решти той веселий настрій, з яким я їхала до Неаполя (Леся Українка); Одяг Мстислава подерся до решти і замазався скальною олією (Ю. Опільський); Сивий волос почав укидатися. Дотліває душа до решти. А куди ж від себе податися? (Л. Костенко). до ре́штки. — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю?..— Вже навіть лиштва посіклася до рештки,— тереблячи, піднімає вгору подолок спіднички (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

решта — ре́шта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
решта — Залишок, остача, останок; (судна) як ім. уціліле; (від продавця) здача; рештка; пор. РІЗНИЦЯ. Словник синонімів Караванського
решта — -и, ж. 1》 Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. || Частина чого-небудь, яка ще є в наявності, крім названого, даного. || Остання, кінцева частина чого-небудь, яка залишилась ще не пройденою, не прожитою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
решта — РЕ́ШТА, и, ж. 1. Те, що залишилося невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (І. Словник української мови у 20 томах
решта — ре́шта залишок, здача (перев. грошей)(м, ср, ст): Гібель відповідав, якби видавав решту. “Ні, Кацяба, шкода часу. І так задовго сидиш. Іди вже домів” (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
решта — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн. Словник синонімів української мови
решта — Ре́шта, -ти, -ті, -ту; до ре́шти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
решта — РЕ́ШТА, и, ж. 1. Те, що залишилось невикористаним, невитраченим, незайнятим ким-небудь і т. ін. Його жінка була шляхетського роду й дістала в придане той невеличкий куток в Хохітві. Всю решту села забрав її брат (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
решта — Решта, -ти ж. Остатокъ, остальное. Рубає мечем голови з плечей, а решту топить водою. Мет. 399. та й решта. Да и все тутъ. От скажу вам: ви ледачі та й решта. до-решти. Въ конецъ, совершенно. От лиха воля минула й до-решти. Федьк. Словник української мови Грінченка