рим

Значення в інших словниках

1. Рим — Рим 1 іменник чоловічого роду столиця Італії Рим 2 іменник чоловічого роду держава іст. Орфографічний словник української мови
2. рим — -а, ч., мор. Металеве кільце, прикріплене до болта (у 1 знач.) або продіте в його отвір. || Кільце, укріплене в стінці набережної для причалювання суден. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. Рим — Бути в Римі а папи не видіти. То стид для римо-католика, бо ж папа е головоз римо-католицької церкви. Стид не видіти так важної особи. Рим відразу не збудували. Великого діла одним разом не зробиш. Рим сказав і справа скінчена. Приповідки або українсько-народня філософія
4. Рим — Столиця Італії і адміністративний центр обл. Лаціо, у центр. частині Апеннінського півостр. над р. Тибр; 2,8 млн. мшк., із передмістями 3,8 млн; гол. Універсальний словник-енциклопедія
5. Рим — Рим, -му, в -мі (м.); ри́мський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рим — РИМ, а, ч., мор. Металеве кільце, прикріплене до болта (у 1 знач.) або продіте в його отвір; // Кільце, укріплене в стінці набережної для причалювання суден. Словник української мови в 11 томах