рипіти
РИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. рипля́ть; недок.
1. Видавати рип (див. рип¹).
Надворі тихо, холодно; мороз скаженів..; під ногами рипів сніг... (Панас Мирний);
Рипіла десь неприбита дошка, гримотіла зірвана бляха на покрівлі (Іван Ле);
Рипіли полози в санях, іржали коні на господарстві, у кузні видзвонювали молотками ковалі (В. Кучер);
Уляна іде. Її черевики риплять, вона скидає їх і йде босоніж (С. Голованівський);
// чим. Створювати рип.
Черниш устав із-за столу і, риплячи чобітьми, замислений, пройшовся по хаті (О. Гончар);
Після цього сновидіння Тадик робиться кволим. Тюремні дружки не пізнають свого капітана. Він не втручається в життя камери і вночі не рипить зубами, а тихо стогне (Григорій Тютюнник).
2. розм. Говорити різким, неприємним голосом.
[Казидорога:] Сказилася війтиха, чи що? Чого вона рипить? (І. Франко);
// Різко звучати.
Троїста музика гра, що є духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хтось горлає пісню і безперестану рипіла гармонь (П. Панч).
3. розм. Хрипіти (про легені).
– Ми всі сміялись, сміху був повен луг, я устав з трави, щоб посміятися, і відчув, що мене коле колька, легені ніби риплять під ребрами, і сміху в мене не вийшло (Ю. Яновський);
// безос.
Я зовсім і виду не маю дуже слабкої людини .. і кашляю в тій же мірі (тільки що часом рипить у грудях та дуже рідко показується кров) (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- рипіти — Рипі́ти: — голосно кричати, га ласувати [IV] — кричати, галасувати [18,III] Словник з творів Івана Франка
- рипіти — рипі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рипіти — див. звучати Словник синонімів Вусика
- рипіти — [риеп’ітие] -пл'у, -пиш, -пиемо, -пиете, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт' Орфоепічний словник української мови
- рипіти — -плю, -пиш; мн. риплять; недок. 1》 Видавати рип (див. рип I). || чим. Створювати рип. 2》 розм. Говорити різким, неприємним голосом. || Різко звучати. 3》 розм. Хрипіти (про легені). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рипіти — СКРЕКОТА́ТИ (про деяких птахів, зрідка комах та ін. — кричати, видавати різкі й короткі, часто повторювані звуки), СКРЕКОТІ́ТИ, СТРЕКОТА́ТИ (СТРЕКОТІ́ТИ), СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ), СОКОТА́ТИ (СОКОТІ́ТИ), ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ (ДЖЕРҐОТІ́ТИ)... Словник синонімів української мови
- рипіти — Рипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рипіти — РИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. рипля́ть; недок. 1. Видавати рип ( див. рип¹). Надворі тихо, холодно; мороз скаженів..; під ногами рипів сніг… (Мирний, І, 1949, 311); Рипіла десь неприбита дошка, гримотіла зірвана бляха на покрівлі (Ле, Мої листи, 1945, 221)... Словник української мови в 11 томах
- рипіти — Рипіти, -плю, -пиш гл. одн. в. ри́пнути, -ну, -неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сапян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Чуб. V. 197. Вози риплять, ярма бряжчать. н. п. Рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. І. 71. Словник української мови Грінченка