ритм
РИТМ, у, ч.
Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ.
Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальсу пролунали в кімнаті (В. Собко);
У “Лісовій пісні”, написаній і римованим, і білим віршем, Леся Українка досягла вершин поетичної майстерності. Вона використовує найрізноманітніші ритми – від плавного, розлогого, що відповідає характеру розповіді, до прискореного, що відповідає ритмові танцю (з навч. літ.);
Ритм спостерігається в русі планет, у зміні дня і ночі, в організованому трудовому процесі, у правильному чергуванні візерунків орнаменту тощо (з наук.-попул. літ.);
Дубов'яз окинув двір, мовби хотів ще раз пересвідчитись, що робочий ритм нічим уже не порушиться (І. Рябокляч);
Для конституції організму надзвичайно характерним є ритм його життєвих процесів (з наук. літ.).
Збива́тися / зби́тися з ри́тму див. збива́тися.
△ (1) Цирка́дний ритм – циклічне коливання інтенсивності того чи іншого біологічного процесу з періодом у межах 20–28 годин.
Як ми бачили з різноманітніших дослідів циркадні ритми майже не залежать від температури й швидкості обмінних процесів, а біохімічні реакції – аж надто реагують на них (з наук.-попул. літ.);
(2) Краніосакра́льний ритм – визначуваний гідравлічною системою кісток черепа ритм, що викликає рух цереброспінальної рідини, утвореної у шлуночках головного мозку.
Краніосакральний ритм можна відчути пальпаторно на різник ділянках тіла (з наук.-попул. літ.).
◇ Вхо́дити / ввійти́ в ритм див. вхо́дити;
Потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм див. потрапля́ти.
Значення в інших словниках
- ритм — ритм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ритм — (від гр. rhythmos — розмірений рух) періодичність звукової послідовності, що характеризує живе мовлення, а найвиразніше виявляється у поетичному мовленні (віршовому). Словник стилістичних термінів
- ритм — (життя) П. темп, пульс. Словник синонімів Караванського
- ритм — [ритм] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- ритм — -у, ч. 1》 Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. || муз. Чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів. 2》 перен. Розміреність, злагодженість у протіканні чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ритм — (гр. rhitmos — розміреність) — 1. Рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у їх відповідній послідовності, періодичним рівномірним членуванням звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо. Словник-довідник музичних термінів
- ритм — (від грец. ρυθμός – розмірність, узгодженість) рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних). Словник іншомовних слів Мельничука
- ритм — I повторювання з певною регулярністю подібних або однакових звукових елементів — ритмічних одиниць (складу, стопи, строфи); про ритмічну будову вірша свідчать: стала кількість складів у рядку (у силабічному вірші)... Універсальний словник-енциклопедія
- ритм — потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм чого, який. Діяти так, як інші, за певними правилами, канонами, стилем, порядком і т. ін. Захар мужнів духом,.. потрапляючи в дужий ритм великої перебудови країни (Іван Ле). потра́пити в тон. Фразеологічний словник української мови
- ритм — Ритм, -му, в -мі; ри́тми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ритм — РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Словник української мови в 11 томах
- ритм — (грец. — розмірність) Чергування архітектурних форм з відповідним перемінним інтервалом, з нарощуванням або убуванням розмірів... Архітектура і монументальне мистецтво