ритм

РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ.

Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальса пролунали в кімнаті (Собко, Матв. затока, 1962, 59);

У «Лісовій пісні», написаній і римованим і білим віршем, Леся Українка досягла вершин поетичної майстерності. Вона використовує найрізноманітніші ритми — від плавного, розлогого, що відповідає характеру розповіді, до прискореного, що відповідає ритмові танцю (Іст. укр. літ.. І, 1954, 670);

Ритм спостерігається в русі планет, у зміні дня і ночі, в організованому трудовому процесі, у правильному чергуванні візерунків орнаменту тощо (Знання.., 10, 1967, 24);

Дубов’яз окинув двір, мовби хотів ще раз пересвідчитись, що робочий ритм нічим уже не порушиться (Ряб., Жайворонки, 1957, 71);

Для конституції організму надзвичайно характерним є ритм його життєвих процесів (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 152).

◊ Вхо́дити (увійти́) в ритм див. вхо́дити;

Потрапля́ти (потра́пити) в ритм див. потрапля́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ритм — ритм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
ритм — (від гр. rhythmos — розмірений рух) періодичність звукової послідовності, що характеризує живе мовлення, а найвиразніше виявляється у поетичному мовленні (віршовому). Словник стилістичних термінів
ритм — (життя) П. темп, пульс. Словник синонімів Караванського
ритм — [ритм] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
ритм — -у, ч. 1》 Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. || муз. Чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів. 2》 перен. Розміреність, злагодженість у протіканні чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
ритм — (гр. rhitmos — розміреність) — 1. Рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у їх відповідній послідовності, періодичним рівномірним членуванням звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо. Словник-довідник музичних термінів
ритм — РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальсу пролунали в кімнаті (В. Словник української мови у 20 томах
ритм — (від грец. ρυθμός – розмірність, узгодженість) рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних). Словник іншомовних слів Мельничука
ритм — I повторювання з певною регулярністю подібних або однакових звукових елементів — ритмічних одиниць (складу, стопи, строфи); про ритмічну будову вірша свідчать: стала кількість складів у рядку (у силабічному вірші)... Універсальний словник-енциклопедія
ритм — потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм чого, який. Діяти так, як інші, за певними правилами, канонами, стилем, порядком і т. ін. Захар мужнів духом,.. потрапляючи в дужий ритм великої перебудови країни (Іван Ле). потра́пити в тон. Фразеологічний словник української мови
ритм — Ритм, -му, в -мі; ри́тми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ритм — (грец. — розмірність) Чергування архітектурних форм з відповідним перемінним інтервалом, з нарощуванням або убуванням розмірів... Архітектура і монументальне мистецтво