ритм

I

повторювання з певною регулярністю подібних або однакових звукових елементів — ритмічних одиниць (складу, стопи, строфи); про ритмічну будову вірша свідчать: стала кількість складів у рядку (у силабічному вірші), стала кількість складів разом із однаковим порядком наголосів (у силабо-тонічному віршуванні), стала кількість наголосів (у тонічному вірші), однакове чергування довгих і коротких складів (у метричному).

II

співчинник (елемент) музичного твору, який визначає релятивний час тривання звуків (т.зв. ритмічні вартості: ціла нота, півноти, чверть ноти і т.д.) і організує їх послідовність у часі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ритм — ритм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ритм — (від гр. rhythmos — розмірений рух) періодичність звукової послідовності, що характеризує живе мовлення, а найвиразніше виявляється у поетичному мовленні (віршовому). Словник стилістичних термінів
  3. ритм — (життя) П. темп, пульс. Словник синонімів Караванського
  4. ритм — [ритм] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ритм — -у, ч. 1》 Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. || муз. Чергування і співвідношення довгих і коротких долей та акцентів. 2》 перен. Розміреність, злагодженість у протіканні чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ритм — (гр. rhitmos — розміреність) — 1. Рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у їх відповідній послідовності, періодичним рівномірним членуванням звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо. Словник-довідник музичних термінів
  7. ритм — РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальсу пролунали в кімнаті (В. Словник української мови у 20 томах
  8. ритм — (від грец. ρυθμός – розмірність, узгодженість) рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. ритм — потрапля́ти (втрапля́ти) / потра́пити (утра́пити) в ритм чого, який. Діяти так, як інші, за певними правилами, канонами, стилем, порядком і т. ін. Захар мужнів духом,.. потрапляючи в дужий ритм великої перебудови країни (Іван Ле). потра́пити в тон. Фразеологічний словник української мови
  10. ритм — Ритм, -му, в -мі; ри́тми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ритм — РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Словник української мови в 11 томах
  12. ритм — (грец. — розмірність) Чергування архітектурних форм з відповідним перемінним інтервалом, з нарощуванням або убуванням розмірів... Архітектура і монументальне мистецтво