1. Словник української мови у 20 томах

риторичний

РИТОРИ́ЧНИЙ, а, е.

Стос. до риторики.

Часом у спокійну епічну мову літопису вриваються елементи риторичного стилю – окличні або питальні речення (з навч. літ.);

Пригадуючи, як часто слово “риторика” ми вживаємо у негативному значенні, доведеться визнати свою провину, бо без мистецтва риторичного немає і мистецтва поетичного; в цьому плані риторика – неодмінна частина поетики (С. Крижанівський);

Воронцов не вдається до гучної, риторичної фрази (з наук. літ.);

// Написаний за правилами риторики (у 1 знач.).

Автори риторичних церковних і шкільних проповідей прагнули наблизити свої твори до того літературного стилю, що оформився в Європі, зокрема в Польщі, в XVI –XVII ст., в епоху феодально-католицької реакції (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риторичний — ритори́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. риторичний — -а, -е. Стос. до риторики. || Написаний за правилами риторики (у 1 знач.). Риторичне заперечення — одна з фігур поетичної мови, що полягає у використанні заперечення як засобу наголошення уваги на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. риторичний — Пишномовний, див. ельоквентний Словник чужослів Павло Штепа
  4. риторичний — ритори́чний (грец. ρητορικός) 1. Той, що стосується риторики. 2. Ораторський. 3. Пишномовний. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. риторичний — Ре[и]тори́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. риторичний — РИТОРИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до риторики. Часом у спокійну епічну мову літопису вриваються елементи риторичного стилю — окличні або питальні речення (Курс. іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах