1. Великий тлумачний словник сучасної мови

риторичний

ритори́чний

-а, -е.

Стос. до риторики.

|| Написаний за правилами риторики (у 1 знач.).

Риторичне заперечення — одна з фігур поетичної мови, що полягає у використанні заперечення як засобу наголошення уваги на чому-небудь.

Риторичне питання (запитання) — одна із стилістичних фігур поетичної мови, яка полягає у використанні запитання, що містить ствердну відповідь.

Риторичні фігури — засіб підсилення емоційної впливовості художньої та ораторської мови.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риторичний — ритори́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. риторичний — Пишномовний, див. ельоквентний Словник чужослів Павло Штепа
  3. риторичний — РИТОРИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до риторики. Часом у спокійну епічну мову літопису вриваються елементи риторичного стилю – окличні або питальні речення (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. риторичний — ритори́чний (грец. ρητορικός) 1. Той, що стосується риторики. 2. Ораторський. 3. Пишномовний. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. риторичний — Ре[и]тори́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. риторичний — РИТОРИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до риторики. Часом у спокійну епічну мову літопису вриваються елементи риторичного стилю — окличні або питальні речення (Курс. іст. укр. літ. Словник української мови в 11 томах