1. Словник української мови у 20 томах

робкор

РОБКО́Р, а, ч., іст.

Скорочення: робітничий кореспондент.

Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети, Саву Божка, молоденького робкора нашої газети (Т. Масенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. робкор — робко́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. робкор — Робко́р, -ра; -ко́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. робкор — РОБКО́Р, а, ч. Скорочення: робітничий кореспондент. Густішає мережа сількорів, робкорів, агентів, передплатників (Еллан, II, 1958, 137); Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети, Саву Божка, молоденького робкора нашої газети (Мас., Життя.., 1960, 94). Словник української мови в 11 томах