рогатка

РОГА́ТКА, и, ж.

1. Переносна загорожа у вигляді довгастого бруса, що тримається на зроблених навхрест стояках.

Дорогу їм перегородили міцні сталеві рогатки, замасковані кущами (В. Козаченко);

Міщани й чернь .. закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (П. Панч);

На заставах вартові прибирали нічні рогатки, борюкалися, щоб зігрітися (А. Хижняк);

// тільки мн., перен. Взагалі якісь свідомо створені перешкоди.

Бронко .. мовчки пробивався вперед, до сцени. По рухах Бронкової голови та спини Ольга здогадувалась, що місцями йому ставили рогатки з колін, а місцями мало що не на руках перекидали його на ряд вперед (Ірина Вільде);

Щоб уникнути рогаток царської цензури, Леся Українка вдавалася до езопівської мови (з наук. літ.).

2. Дерев'яна розвилка з прив'язаною до обох кінців гумовою стьожкою для метання чого-небудь.

Самі глядачі покарали нахабу: картечини з декількох рогаток подіяли безвідмовно (Ю. Яновський);

– Яка це зброя! От у мене торік рогатка була, з неї і в горобця можна влучити (О. Донченко).

3. заст. Металевий обруч з довгими вістрями, який з метою покарання одягається в'язневі на лице й замикається на шиї. Стріля́ти / стре́лити (стрі́лити) із лу́ка (рога́тки і т. ін.) див. стріля́ти.

△ (1) Цензу́рні рога́тки – перешкоди, які чинить цензура (у 2, 3 знач.) публікації творів, постановці п'єс на сцені і т. ін.

1935 рік. Напівпрофесіональний Реалістичний театр у Софії. Постановник і актори докладають великих зусиль, щоб перебороти цензурні рогатки і врятувати від заборони спектакль “Платон Кречет” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рогатка — Дерев'яна поперечка, яка загороджувала дорогу, біля неї брали мито за проїзд дорогою [VI,VII] — застава на дорозі, де збирали плату з проїжджих та піших (за часів австро-угорської влади) [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. рогатка — рога́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. рогатка — Рога́тка. За часів Австро-Угорщини в Галичині і Буковині застава на дорогах при в’їзді у місто, що за проїзд через неї збирався митний збір до цісарської скарбниці; шлагбаум. Опісля позволено місту Чернівцям поставити рогатку на цісарскій дорозі (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. рогатка — -и, ж. 1》 Переносна загорожа у вигляді довгастого бруса, що тримається на зроблених навхрест стояках. || тільки мн., перен. Взагалі якісь свідомо створені перешкоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рогатка — рога́тка іст. міська застава: Перед самою рогаткою, що була великою брамою з залізних крат на їздні і двома такими же фіртками для пішоходів... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рогатка — ПЕРЕШКО́ДА (те, що заважає здійсненню чогось), ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., заст., ПРОТИ́ВНІСТЬ заст., ПІДСТА́ВА діал.; ЗАВА́ДА, ПЕРЕПО́НА, ЗАПО́НА діал., ПЕРЕМІ́ШКА діал. Словник синонімів української мови
  7. рогатка — РОГА́ТКА, и, ж. 1. Переносна загорожа у вигляді довгастого бруса, що тримається на зроблених навхрест стояках. Дорогу їм перегородили міцні сталеві рогатки, замасковані кущами. (Коз., Вибр., 1947, 119); Міщани й чернь.. Словник української мови в 11 томах
  8. рогатка — Горизонтальний брус з частими хрестовинами, який закріплявся на вертикальному стояку і в разі потреби закривав проїзд вулицею, дорогою. Архітектура і монументальне мистецтво