родина

РОДИ́НА, и, ж.

1. Група людей, що складається з чоловіка, дружини, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім'я.

Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилася на моїх руках) – я завжди був великим оптимістом (М. Коцюбинський);

Чумак народився в селянській родині, десь на Чернігівщині (В. Еллан-Блакитний);

Уранці й надвечір невелика родина сідала навкруг вогнища. Віста наливала в миски страви, клала дерев'яні ложки (С. Скляренко);

* У порівн. [Річард:] Я згадую, як часто вечорами збиралась на помості корабельнім громада наша, мов одна родина, і там .. співала гімни (Леся Українка);

// Група тварин, птахів, яка складається з самця, самиці та малят.

Взялися юннати Лелеку лікувати. Летить його родина У теплий край сама (Д. Білоус);

// Група рослин одного виду, які ростуть разом, мають спільний корінь або одну грибницю.

Розгорнув [Марко глицю] і одразу ж виявив цілу родину фіалково-коричневих маслюків (В. Козаченко).

2. перен., кого або з означ. Група людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами.

[Прісцилла:] Я, Руфіне, вірю без присяги й без слів, та інші браття... [Руфін:] Яке мені до інших діло? [Прісцилла:] Правда, тобі вони чужі, але ж мені вони брати, вони родина близька душі моєї! (Леся Українка).

3. розм. Родич або родичка кого-небудь.

І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко);

А чи піде вона на сватання до Зіньки Василишиної, бо то ж її близька родина? (М. Коцюбинський).

4. біол. Група, що складається з декількох родів тварин або рослин, схожих будовою й близьких між собою за походженням.

Білки й ховрахи утворюють родину білячих (з навч. літ.);

В основу класифікації [комах] покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід, роди складають родину (з навч. літ.);

Родина пальмових одна з найчисленніших – вона налічує понад 1700 видів (з наук. літ.).

5. поет. Рідна сторона; батьківщина.

Сміялися озір [озер] круги, Степи, діброви і долини, Гаї, подоли і луги Моєї пишної родини (Я. Щоголів);

Коли засну навіки в домовині Й сира земля поляже на мені, Чи хто згада поета на родині, Чи прийде хто на гроб сумний, чи ні? (М. Старицький).

6. Рід, покоління кого-небудь.

Люба вже сама найнялася до Октава Пігловського, підпанка з родини шляхтичів-однодворців (М. Стельмах);

Він з родини розкольників і хоч у Бога не вірить, проте поганого зілля не вживає (Григорій Тютюнник).