родина
РОДИ́НА, и, ж.
1. Група людей, що складається з чоловіка, дружини, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім'я.
Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилася на моїх руках) – я завжди був великим оптимістом (М. Коцюбинський);
Чумак народився в селянській родині, десь на Чернігівщині (В. Еллан-Блакитний);
Уранці й надвечір невелика родина сідала навкруг вогнища. Віста наливала в миски страви, клала дерев'яні ложки (С. Скляренко);
* У порівн. [Річард:] Я згадую, як часто вечорами збиралась на помості корабельнім громада наша, мов одна родина, і там .. співала гімни (Леся Українка);
// Група тварин, птахів, яка складається з самця, самиці та малят.
Взялися юннати Лелеку лікувати. Летить його родина У теплий край сама (Д. Білоус);
// Група рослин одного виду, які ростуть разом, мають спільний корінь або одну грибницю.
Розгорнув [Марко глицю] і одразу ж виявив цілу родину фіалково-коричневих маслюків (В. Козаченко).
2. перен., кого або з означ. Група людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами.
[Прісцилла:] Я, Руфіне, вірю без присяги й без слів, та інші браття... [Руфін:] Яке мені до інших діло? [Прісцилла:] Правда, тобі вони чужі, але ж мені вони брати, вони родина близька душі моєї! (Леся Українка).
3. розм. Родич або родичка кого-небудь.
І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко);
А чи піде вона на сватання до Зіньки Василишиної, бо то ж її близька родина? (М. Коцюбинський).
4. біол. Група, що складається з декількох родів тварин або рослин, схожих будовою й близьких між собою за походженням.
Білки й ховрахи утворюють родину білячих (з навч. літ.);
В основу класифікації [комах] покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід, роди складають родину (з навч. літ.);
Родина пальмових одна з найчисленніших – вона налічує понад 1700 видів (з наук. літ.).
5. поет. Рідна сторона; батьківщина.
Сміялися озір [озер] круги, Степи, діброви і долини, Гаї, подоли і луги Моєї пишної родини (Я. Щоголів);
Коли засну навіки в домовині Й сира земля поляже на мені, Чи хто згада поета на родині, Чи прийде хто на гроб сумний, чи ні? (М. Старицький).
6. Рід, покоління кого-небудь.
Люба вже сама найнялася до Октава Пігловського, підпанка з родини шляхтичів-однодворців (М. Стельмах);
Він з родини розкольників і хоч у Бога не вірить, проте поганого зілля не вживає (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- родина — (найближчі родичі) сімейство, рідня, (в одному приміщенні) у знач. ім. домашні, хатні, діал. (часто із слугами) челядь. Словник синонімів Полюги
- родина — роди́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- родина — Сім'я, ф. посімейство; (чия) ЖМ. родич, родичка; ФР. РІД, покоління. Словник синонімів Караванського
- родина — Братва, братове, династія, дім (всім домом прийти), кущ (у селі), плем'я, рід, рідня, рідні, родинонька, родиночка, родичі, родовід, сімеєчка, сімейство, сім'я, посімейство Фразеологічні синоніми: рід людський Приповідки: Один рід, один плід. Словник синонімів Вусика
- родина — Таксономічна одиниця, що об'єднує споріднені роди рослин. Словник термінів з агрофітоценології
- родина — [родина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- родина — -и, ж. 1》 Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім'я. || Група тварин, птахів, яка складається з самця, самки та малят. Великий тлумачний словник сучасної мови
- родина — До родини, що години. Тужить за родом своїм та хотіла б що хвилі відвідати. Не поможе і родина, як прийде лиха година. В нещастю не числи на поміч родини, а на свою власну. Стрийна, вуйна — не родина, а що пасерб — не дитина. Приповідки або українсько-народня філософія
- родина — Суспільна група, яка складається з подружжя й дітей (в тому числі усиновлених), а також сукупності кревних родичів чоловіка та дружини (посвоячених між собою). Універсальний словник-енциклопедія
- родина — I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Словник синонімів української мови
- родина — Роди́на, -ни; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- родина — РОДИ́НА, и, жін. 1. Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я. Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька... Словник української мови в 11 томах