родина

роди́на

-и, ж.

1》 Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім'я.

|| Група тварин, птахів, яка складається з самця, самки та малят.

|| Група рослин одного виду, які ростуть разом, мають спільний корінь або одну грибницю.

2》 перен., кого або з означ. Група людей, народів, націй, згуртованих дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами.

3》 розм. Родич або родичка кого-небудь.

4》 біол. Група, що складається з декількох родів тварин або рослин, схожих будовою і близьких між собою за походженням.

5》 поет. Рідна сторона; Батьківщина.

6》 Рід, покоління кого-небудь.

7》 Група споріднених хімічних елементів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родина — (найближчі родичі) сімейство, рідня, (в одному приміщенні) у знач. ім. домашні, хатні, діал. (часто із слугами) челядь. Словник синонімів Полюги
  2. родина — роди́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. родина — Сім'я, ф. посімейство; (чия) ЖМ. родич, родичка; ФР. РІД, покоління. Словник синонімів Караванського
  4. родина — Братва, братове, династія, дім (всім домом прийти), кущ (у селі), плем'я, рід, рідня, рідні, родинонька, родиночка, родичі, родовід, сімеєчка, сімейство, сім'я, посімейство Фразеологічні синоніми: рід людський Приповідки: Один рід, один плід. Словник синонімів Вусика
  5. родина — Таксономічна одиниця, що об'єднує споріднені роди рослин. Словник термінів з агрофітоценології
  6. родина — [родина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  7. родина — РОДИ́НА, и, ж. 1. Група людей, що складається з чоловіка, дружини, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім'я. Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилася на моїх руках)... Словник української мови у 20 томах
  8. родина — До родини, що години. Тужить за родом своїм та хотіла б що хвилі відвідати. Не поможе і родина, як прийде лиха година. В нещастю не числи на поміч родини, а на свою власну. Стрийна, вуйна — не родина, а що пасерб — не дитина. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. родина — Суспільна група, яка складається з подружжя й дітей (в тому числі усиновлених), а також сукупності кревних родичів чоловіка та дружини (посвоячених між собою). Універсальний словник-енциклопедія
  10. родина — I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Словник синонімів української мови
  11. родина — Роди́на, -ни; -ди́ни, -ди́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. родина — РОДИ́НА, и, жін. 1. Група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я. Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька... Словник української мови в 11 томах