1. Словник української мови у 20 томах

родоплемінний

РОДОПЛЕМІННИ́Й, а́, е́, іст.

Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.).

Сім'ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (з навч. літ.);

Родоплемінна група.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. родоплемінний — родоплемінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. родоплемінний — -а, -е, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. родоплемінний — РОДОПЛЕМІННИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.). Сім’ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (Іст. Словник української мови в 11 томах