родоплемінний
РОДОПЛЕМІННИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.).
Сім’ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (Іст. СРСР, І, 1957, 12);
Радянські етнографи завжди приділяли велику вагу процесам національного розвитку та особливостям національної культури окремих народностей, націй, дрібних родоплемінних груп (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 8).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- родоплемінний — родоплемінни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- родоплемінний — -а, -е, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- родоплемінний — РОДОПЛЕМІННИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до роду (у 1 знач.) і до племені (у 1 знач.). Сім'ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (з навч. літ.); Родоплемінна група. Словник української мови у 20 томах