1. Словник української мови у 20 томах

розбалуваний

РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розба́лувати.

2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим.

– Болеслава не люблю. – Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбалуваний — розба́луваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбалуваний — РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розба́лувати. 2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим. — Болеслава не люблю. — Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (Загреб., Диво, 1968, 387). Словник української мови в 11 томах