розбалуваний
РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розба́лувати.
2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим.
— Болеслава не люблю. — Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (Загреб., Диво, 1968, 387).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбалуваний — розба́луваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- розбалуваний — РОЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розба́лувати. 2. у знач. прикм. Який розбалувався, став неслухняним, вередливим. – Болеслава не люблю. – Хакон мав голос розкапризованого, розбалуваного парубчака (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах