розбалувати
РОЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм.
1. Надмірно пестячи когось, потураючи чиїм-небудь бажанням, примхам, зробити його неслухняним, вередливим.
Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували так, що вона орудувала батьком та матір’ю, неначе наймитами (Стор., І, 1957, 35);
Не надивиться [ятрівка] на свого Ігнася: ..так хлопця розбалувала, що пальцем його торкни — верещить (Григ., Вибр., 1959, 110);
// Морально розбестити кого-небудь, зробити свавільним, розпущеним, не-дисциплінованим.
[Мирон(до Горлова):] Ох, ти, буйвол. Розбалували тебе, чорт, розбалували (Корн., ІІ, 1955, 31).
2. Виявивши увагу до кого-небудь, зробивши кому-небудь щось приємне, привчити його до цього.
Загородні митарства мені обридли, не хочеться знов іти на циганське життя; розбалували мене Дерижанови (Л. Укр., V, 1956, 241).
Значення в інших словниках
- розбалувати — розба́лувати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розбалувати — Розпещувати, розпестити, порозпещувати, розбещувати, розбестити, порозбещувати, попускати, попустити, попопускати Словник чужослів Павло Штепа
- розбалувати — РОЗБА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що, розм. 1. Надмірно пестячи когось, потураючи чиїм-небудь бажанням, примхам, зробити його неслухняним, вередливим. Словник української мови у 20 томах
- розбалувати — РОЗПЕ́ЩУВАТИ (псувати когось надмірною увагою до нього, ніжністю, пестощами), РОЗБЕ́ЩУВАТИ підсил., РОЗНІ́ЖУВАТИ, ЗНІ́ЖУВАТИ, БА́ЛУВАТИ, ПА́НЬКАТИ розм., МА́ЗАТИ (МА́ЗЬКАТИ) розм. — Док.: розпе́стити, розбе́стити, розні́жити, зні́жити, розба́лувати. Словник синонімів української мови