розбалуватися

РОЗБА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм.

1. Почати балуватися (у 1 знач.).

2. Через надмірні пестощі, потурання стати неслухняним, вередливим.

Імочка така славна дитинка, що з нею не можна не возиться, і тільки дивно, що вона досі зовсім не розбалувалась (Л. Укр., V, 1956, 302);

Пестив [Григорій] жінку, а зрідка й дітей — щоб не розбалувались та мали страх перед батьком (Стельмах, І, 1962, 227);

// Морально розбеститися, стати свавільним, розпущеним, недисциплінованим.

— Питання вичерпані, — сказав пілот пересохлими губами. — Розбалувались, гади, — за що їм тільки жалування платять? (Ю. Янов., І, 1954, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me