розбуджений

РОЗБУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розбуди́ти.

Розбуджений гуркотом літака, схопився на ноги Віталій і, ще не прочманівши зі сну, шарпнув Тоню: – Ховайсь! (О. Гончар);

Питання за питанням, як хижа гайворінь на мертве тіло, налітають на душу, і розум, несподівано розбуджений, не може відповісти на жодне з них (Л. Яновська);

Десь із самого дна душі, розбуджені баченим і спогадами, прорвалися назовні почуття дитячих літ (В. Козаченко);

* Образно. А розбуджений громами, На розсаднику, рядами, Ворухнувся і проріс Степовий, майбутній ліс (М. Нагнибіда).

2. у знач. прикм. Який прокинувся від сну.

Розбуджені діти повисували з дрантя голівки й великими чорними очима дивилися на гостей (С. Васильченко);

Біля хати тихо, тільки далі вулицями лунає шум розбудженого табору, чутно галоп вершника, вигуки команди (І. Багмут);

* Образно. Вгору тягнеться риштовка. Над розбудженим Дніпром Вироста Нова Каховка, Б'є життя тут джерелом (М. Шеремет).

3. у знач. прикм., перен. Який оживився, став діяльним, активним.

З нетрів людського муравлиська вже піднявся велетень, що росте на очах. Це розбуджена людина праці, що повстала проти насильства, облуди і смерті (Мирослав Ірчан);

Слово звучить Над розбудженим краєм: – Світла шукаєм! – Світла шукаєм! (А. Малишко).

4. у знач. прикм., перен. Який виник, виявився або посилився (про свідомість, думки, уяву і т. ін.).

Промова, здається, удалась йому .. І коли йому плескали, він знав, що то б'є в долоні розбуджена свідомість... (М. Коцюбинський);

Ніякі грати не могли скути крил розбудженої допитливої думки (С. Чорнобривець);

Не спалося Андрію тої ночі, В розбудженій уяві ожили І мов живі дивилися з імли Ганнусині сором'язливі очі (О. Підсуха).