1. Словник української мови у 20 томах

розбунтований

РОЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е, розм., рідко.

Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований;

// Який зняв бунт (див. бунт¹).

Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям. Мабуть, сама доля послала йому в розбунтованій Чаплинці колишнього його підлеглого з чабанською ґирлиґою із-за купи кураю! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбунтований — розбунто́ваний дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. розбунтований — -а, -е, розм., рідко. Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований. || Який зняв бунт (див. бунт I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбунтований — РОЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е, розм., рідко. Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований; // Який зняв бунт ( див. бунт¹). Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям. Словник української мови в 11 томах