розвержений
РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. до розве́рзнути і розве́рзти.
* Образно. Коли в її пам'яті мимохіть ворухнулося слово “блискавиця”, вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (М. Стельмах).
2. у знач. прикм. Який розверзся.
Несеться небо, сніг летить, спадають стрімголов в розвержену водяну безодню щогли з вітрилами (О. Довженко).
3. у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований.
Тяжко загуділа, здригнулася земля і підкинула вгору сіру завісу розвержених будинків (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвержений — розве́ржений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розвержений — -а, -е, ритор. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розверзнути і розверзти. 2》 у знач. прикм. Який розверзся. 3》 у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвержений — РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, ритор. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розве́рзнути і розве́рзти. *Образно. Коли в її пам’яті мимохіть ворухнулося слово «блискавиця», вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 884). Словник української мови в 11 томах