1. Словник української мови в 11 томах

розвержений

РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, ритор.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розве́рзнути і розве́рзти.

*Образно. Коли в її пам’яті мимохіть ворухнулося слово «блискавиця», вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 884).

2. у знач. прикм. Який розверзся.

Несеться небо, сніг летить, спадають стрімголов в розвержену водяну безодню щогли з вітрилами (Довж., Зач. Десна, 1957, 402).

3. у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований.

Тяжко загуділа, здригнулася земля і підкинула вгору сіру завісу розвержених будинків (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 557).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвержений — розве́ржений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розвержений — -а, -е, ритор. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розверзнути і розверзти. 2》 у знач. прикм. Який розверзся. 3》 у знач. прикм. Розкиданий або зруйнований. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвержений — РОЗВЕ́РЖЕНИЙ, а, е, книжн. 1. Дієпр. пас. до розве́рзнути і розве́рзти. * Образно. Коли в її пам'яті мимохіть ворухнулося слово “блискавиця”, вона справді побачила горобину ніч, розвержену синювато-білим сяйвом (М. Стельмах). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах