розгладжувати

РОЗГЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛА́ДИТИ, джу, диш, док., що.

Розпрямляти що-небудь зібгане.

Ілько сів на капелюх, потім підвівся і, ніяковіючи, почав його розгладжувати (М. Томчаній);

Надя сіла до стола, з кишені куценького старого жакета витягла папірець і розгладила його долонями (Д. Ткач);

// Вирівнювати що-небудь.

Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили, хоч котись (Панас Мирний);

// Розправляючи (зморшки), робити шкіру гладенькою.

Довго розгладжувала .. [Марія] зморшки .. За буденними турботами й не помітила, коли прожила свій вік (С. Чорнобривець).

(1) Розгла́джувати / розгла́дити ву́са (бо́роду) – проводити руками по вусах (бороді і т. ін.), пригладжуючи їх.

Професор вдоволено розгладжував колючі вуса, посмикував білу борідку (Ю. Збанацький);

Гмиря, поважний, розгладив свою вогняну бороду, крекнув та й пішов до багаття (А. Головко);

Катерина підрівняла товсті вицвілі вуса [Антона], розгладила руді брови, що щітками стирчали на лобі (С. Чорнобривець);

(2) Розгла́джувати / розгла́дити чоло́ (обли́ччя, ши́ю, що́ки і т. ін.) – розправляти зморшки на чолі (обличчі, шиї, щоках і т. ін.).

Мачехін зітхає, розгладжуючи виголені щоки сухорлявою рукою (Н. Рибак).